На час дії загальнонаціонального карантину, запровадженого Постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ” від 11.03.2020 року № 211, фінансовим установам було заборонено нараховувати пеню і штрафи за несплату споживчих кредитів.
Таку заборону було запроваджено відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 533-IX від 17.03.2020 року (Надалі — Закон № 533).
Так, пунктом 7 вище вказаного Закону № 533 Розділ IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування” було доповнено пунктом 6 такого змісту:
“6. У разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов’язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов’язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов’язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов’язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року виконання зобов’язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону”.
Нагадаємо, що частиною 2 статті 3 Закону України “Про споживче кредитування” встановлено, що:
Цей Закон (Закону України “Про споживче кредитування”) не поширюється на:
1) договори, що містять умову про споживчий кредит у формі кредитування рахунку зі строком погашення кредиту до одного місяця, та кредитні договори, що укладаються на строк до одного місяця;
2) договори позики, що не передбачають сплати процентів чи будь-яких інших платежів за користування наданими за такими договорами грошовими коштами;
3) кредитні договори, метою яких є надання споживачу права вчиняти правочини з фінансовими інструментами, якщо такі правочини вчиняються за участю чи за посередництвом кредитодавця або іншого професійного учасника ринку цінних паперів;
4) кредити, що надаються за договорами, укладеними в результаті врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди, затвердженої судом;
5) кредити, що надаються виключно в рамках відповідних державних програм або програм органів місцевого самоврядування визначеному колу фізичних осіб і передбачають окремі, визначені такими програмами, умови кредитування, у тому числі виплату процентів за користування кредитом;
6) несанкціонований овердрафт, що є перевищенням суми операції, здійсненої за рахунком, над сумою встановленого кредитного ліміту, що обумовлений договором між кредитодавцем та споживачем і не є прогнозованим за розміром та часом виникнення.
7) кредитні договори, загальний розмір кредиту за якими не перевищує однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору;
8) кредити, що надаються ломбардами у разі передання предмета застави на збереження ломбарду, за умови що зобов’язання споживача обмежуються вартістю предмета застави.
Звичайно, приймаючи Закон № 533 законодавець хотів полегшити долю тих людей, які будуть позбавлені заробітку під час запроваджених Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року обмежень, проте в черговий раз підтвердив те, що поспішаючи та не приділяючи належної уваги законодавчій техніці, законодавець може ще більш заплутати учасників відносин, регулювання яких покладене саме на нього.
Адже законодавець, розповсюдив положення пункту 6 Розділ IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування” на ті види кредитних відносин, які норми Закону України “Про споживче кредитування” взагалі не регулюють, тобто на рівному місці створив конкуренцію норм, яку в подальшому підлягатиме вирішенню в процесі судочинства, адже не всі фінансові (кредитні) організації погодяться застосовувати положення пункту 6 Розділу IV “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про споживче кредитування”, зокрема ломбарди, робота яких, починаючи з певного моменту була дозволена та якими здійснювалися операції, що не підпадають під дію Закону України “Про споживче кредитування”.
Також слід нагадати, що зміни, які були внесені Законом № 533, у Закон України “Про споживче кредитування” відповідно до яких у березні-квітні 2020 року фінансові установи не мали права застосовувати до своїх позичальників штрафні санкції за несвоєчасне обслуговування кредиту а також збільшувати процентну ставку за користування кредитом, якщо позичальник не обслуговував кредит у зазначений період, містили виключення щодо випадків коли фінансові установи могли збільшувати процентну ставку у період з 01 березня 2020 року по 31 травня 2020 року, якщо у кредитному договорі відразу була прописана «плаваюча» ставка відповідно до частини четвертої статті 1056-1 Цивільного кодексу України.
У разі існування на Вашу думку порушень норм законодавства зі сторони фінансових установ під час дії карантинних заходів в період з 01.03.2020 року по 31.05.2020 року просимо Вас звертатися до до нашої компанії за допомогою.
Ми допоможемо Вам.